За кілька годин дороги, зупинок і нових вражень люди відкривалися — розповідали, слухали, сміялися, часом мовчали. Бо коли поруч ті, хто пройшов схожий шлях, слова вже не такі й потрібні.
Після екскурсії учасники мали ще одну важливу зупинку — групу психологічної підтримки
Тема зустрічі — «Комунікація, що підтримує».
Говорили про те, як непросто іноді знайти спільну мову навіть із тими, кого любиш. Як сказати “я поруч” замість “тримайся”. Як не знецінювати біль і не поспішати давати поради, коли людині потрібно просто вислухати.
“Передусім ми — люди. І лише потім — усі інші ролі, професії, статуси,” — зазначила психологиня. Такі розмови народжують довіру й полегшення. У них багато простору — для щирості, для тиші, для вдячності. Бо підтримка — це не лише слова. Це погляд, обійми, чай після дороги, спільне фото, посмішка крізь втому. Кожна подібна зустріч — це нагадування, що ми не самі. Що навіть серед тривог і невизначеності є місце для тепла, спокою й людяності. І що поруч завжди є хтось, хто почує.
Цей проєкт став можливим завдяки Програма реінтеграції ветеранів IREX, яку реалізує IREX in Ukraine за підтримки Державного департаменту США. Зміст є виключною відповідальністю IREX та Перший жіночий ветеранський простір «Рехаб» і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США.