Психологиня Вікторія: «Люди говорили про невизначеність, яка виснажує. Чим довше це триває, тим менше надії, що рідні можуть повернутися. Одна жінка зізналася: “Я надіюся, що він живий, але розумію, що може бути інакше”. Спершу в них було більше сили, вони трималися, але з часом ресурси вичерпуються. Часто з’являється почуття провини: що не врятували, не допомогли, не доклали більше зусиль для пошуків. Люди живуть у цьому хаосі».
Дехто попросив про подальші індивідуальні зустрічі, щоб мати можливість говорити й шукати опори.
Юрист Дмитро Петришин: «До мене звернулася мама зниклого безвісти Воїна, який зник у 2023 році. Вона отримувала грошове забезпечення, але з лютого 2025-го виплати припинилися. 8 місяців вона зверталася у ТЦК та СП та до військової частини, але там лише обіцяли, що “все буде”.
Ми ще раз сконтактували із відповідними структурами. Вдалося отримати, принаймні, усну обіцянку, що наказ на виплати буде зроблений і кошти вона отримає в кінці наступного місяця.
Якщо ж цього не станеться — будемо звертатися вже безпосередньо в Міністерство оборони України».
Кейс-менеджерка Орися Боднар: «На зустріч прийшли не тільки родини зниклих безвісти, а й троє старост, керівник відділу соціального захисту та його помічник. Для нас це дуже цінно. У мене були запитання і від батьків зниклих безвісти, і від органів місцевого самоврядування. Вони просили підтримувати комунікацію, бо часто виникають ситуації, коли вони не знають, як діяти. Ми домовилися, що будемо радитися і разом шукати рішення».
“У Моршині ми ще раз відчули: для родин надзвичайно важливо не залишатися наодинці зі своєю бідою. Поруч мають бути і фахівці, і громада, і влада”, – підсумували поїздку фахівці мобільної групи.
Проєкт з підтримки роботи мобільних груп в громадах реалізується завдяки Програма реінтеграції ветеранів IREX, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.