Ми організували ще один теплий день для психоемоційного розвантаження. Цього разу запросили на глинотерапію, яка відбулася у просторі, створеному дружиною ветерана: місці сили, започаткованому своїми для своїх.
Серед учасників – ветерани й ветеранки з дітками, а також троє дітей загиблого Захисника. Ми були разом, і творили.
На початку кожен отримав шматочок глини. Хтось виліплював листочок, хтось гілочку чи грибочок. М’яли, згинали, розминали, і вже через кілька хвилин холодна глина в руках починала теплішати.
А далі — справжнє диво за гончарним колом. Хтось робив горнятко, інші — тарілку або вазу. Майстриня допомагала кожному, ділилася знаннями й секретами: як “дружити” з глиною, як вона відчуває воду, як “відгукується” на дотик.
«У дітей краща фантазія, вони такі неймовірні речі творили. А потім усі трохи затихли, увійшли в процес. Хтось подумки уявляв, де поставить свою тарілочку, а хтось — кому її подарує», — розповідає майстриня. «Одна ветеранка потім зателефонувала й сказала: “Я не хотіла йти, була дуже виснажена. Але Ви мене переконали, і я дякую. Це була справжня розрядка. Коли я розминаю глину пальцями тепло розходиться по всьому тілу».Ми отримали ще дуже теплі відгуки від учасників:
«Хочу подякувати від всієї нашої сім’ї за чудовий час на гончарстві. Ми всі створили собі вироби, ліпили, фантазували, були разом у творчості — що дуже приємно 
. Радію, що саме разом ми творили»Такі дні — більше, ніж проведення часу разом. Це м’який простір підтримки, тактильного заземлення, творчої тиші. Це коли з глини народжується не тільки форма, а й внутрішнє тепло.
Цей проєкт став можливим завдяки Програма реінтеграції ветеранів IREX, яку реалізує IREX in Ukraine за підтримки Державного департаменту США. Зміст є виключною відповідальністю IREX та Перший жіночий ветеранський простір «Рехаб» і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США
